Середні шари паркетної дошки виготовляють із соснової фанери, маючи шари перпендикулярно один до одного. Нижній шар є фанерою товщиною близько 1,5 мм, з ялини або берези, що стабілізує загальну конструкцію і блокує вологу знизу. Зовнішній лицьовий шар виготовляють із цінної деревини з гарною текстурою. Використання даного чистового покриття дає можливість позбавитися трудомістких процесів, пов’язаних з приклеюванням або набиванням покриття на основу, як у випадку з укладанням масивної дошки або паркету.
Вся внутрішні напруги в шарах знімаються завдяки особливій конструкції тришарової дошки. Покриття захисним шаром та шліфування проходить ще на етапі виробництва дошки. Тришарову дошку в заводських умовах висушують та опромінюють ультрафіолетом. Це дозволяє зберігати лак від розтріскування та швидкого стирання.
Найчастіше паркетну дошку укладають «плаваючим методом» на спеціальну підкладку з невеликими зазорами від стін.
Паркетна дошка може бути односмугової, двосмугової та трисмугової. Двосмугові та односмугові дошки коштують дорожче за трисмугові. А особливо красивий зовнішній вигляд дошці додає спеціальна фаска.
Винаходу тришарової паркетної дошки світ має бути вдячний Густаву Черу – шведському виробнику дверей, які він виготовляв із кількох шарів. Одного разу він випадково впустив двері на підлогу. Після чого вирішив виготовляти паркет таким чином. Така паркетна дошка виготовлялася без лакового покриття. Однак і цей недолік Густав виправив через сімнадцять років після одержання патенту на свій винахід. Сьогодні паркетну дошку як підлогове покриття широко використовують на території Європи.
Одним із недоліків паркетної дошки є не такий великий термін експлуатації, порівняно з натуральним паркетом чи масивною дошкою.